І² (Й), спол.I. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць.1. Поєднує однорідні члени речення.Човни і байдаки палали, С... смотреть
I невідм., с.Дванадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука "і". •• Ставити (поставити) крапку (крапки) над "і" — а) уточнювати... смотреть
I невідм. , с. Дванадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука "і".Ставити (поставити) крапку (крапки) над "і" — а) уточнювати ... смотреть
(після голосного перев. й) спол.1) (сполучення) andдобро і зло — good and evilбатько й мати — father and motherвін обіцяв і зробить — he has promised a... смотреть
IЯк назва літери вживається в с. р.: мале і; як назва звука вживається в ч. р.: голосний і.IIІ, Й, спол. Уживаються для поєднання двох рівноправних син... смотреть
I Як назва літери вживається в с. р.: мале і; як назва звука вживається в ч. р.: голосний і. II І, Й, спол. Уживаються для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць (однорідних членів речення, цілих речень), для поєднання членів речення і речень. – Я ще й вчора вам говорив, що все те, що було вашим: і земля, і худоба, й хати, і навіть ви самі – тепер князівські! (А.Кащенко). І в українській мові чергується з й. І вживається переважно для того, щоб уникнути збігу приголосних, на початку речень та після паузи, що на письмі позначається крапкою, крапкою з комою, комою, двома крапками та крапками. Й уживається переважно, щоб уникнути збігу голосних (між голосними та після голосного). За цими ж правилами чергуються звуки і – й у словах імення – ймення, імовірний – ймовірний, іти – йти. Чергування і – й не буває: при зіставленні понять (батьки і діти, дні і ночі, життя і смерть) та в іншомовних словах.... смотреть
【连】 (在元音之后常做 й)1) 和, 与, 及; 于是, 然后Старе й мале 老和少І він поїхав 于是他走了2) 虽然, 倒是І радий би це зробити, та не можу 我倒很乐意干这件事, 但不能干2) 也, 也是, 亦І в цьому випад... смотреть
І, сп.; і вимовляємо та пишемо завжди між двома приголосними: У нас і без госте́й так, а також на початку речення
167 І̃ — буквенное обозначение числа десять. См.: Десять.
і 1 сполучник незмінювана словникова одиниця і 2 частка незмінювана словникова одиниця і 3 вигук незмінювана словникова одиниця рідко
I союз; = й и II част. и III межд. и; ой (для выражения удивления); эх (для выражения сожаления)
[i]oraz, i
і:◊ і не вми́лася до \ → "вмитися" ◊ і я би міг, та не дав мені́ Біг = Біг і́берок жакет (ст)
сполучники
Одиниця уявна.
Och
Et
Og
Og
lat. eи
одиниця уявна.
zob. й
და
кінець
§ 47. І відміна↑ "Іменник" \ А. Однина \ Родовий відмінок \ 1. У родовому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -и, -і, -ї. а) И мають іменники твердої групи: книжки, машини, перемоги, родини, фабрики. page80 б) І (після голосного та апострофа — ї) мають іменники першої відміни м’якої та мішаної груп: бурі, мрії, надії, праці, робітниці, сім’ї; кручі, межі, площі, тиші. Примітка. Форми родового відмінка однини та називного множини нерідко розрізняються наголосами; пор.: дочки — дочки, землі — землі, книжки — книжки, межі — межі, сестри — сестри, сім’ї — сім’ї. \ Давальний відмінок \ 2. У давальному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — -ї: книжці, машині, перемозі, фабриці; бурі, надії, робітниці, сім’ї, статті; кручі, межі, площі, тиші. \ Знахідний відмінок \ 3. У знахідному відмінку однини іменники першої відміни твердої та мішаної груп мають закінчення -у, м’якої — -ю: книжку, машину, перемогу, фабрику; кручу, межу, площу, тишу; бурю, надію, робітницю, сім’ю, статтю. \ Орудний відмінок \ 4. В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного та апострофа — -єю: книжкою, машиною, перемогою, фабрикою; бурею, надією, робітницею, сім’єю, статтею; кручею, межею, площею, тишею. \ Місцевий відмінок \ 5. У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -і, після голосного та апострофа — -ї: на книжці, на машині, у перемозі, на фабриці; у бурі, у надії, при робітниці, у сім’ї, у статті; на кручі, на межі, на площі, у тиші. Примітка. Перед закінченням -і в давальному та місцевому відмінках приголосні г, к, х переходять відповідно в з, ц, с: нога — нозі, рука — руці, муха — мусі. \ Кличний відмінок \ 6. У кличному відмінку однини іменників першої відміни вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю. а) О мають іменники твердої групи: дружино, Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро. б) Е мають іменники м’якої та мішаної груп, є — іменники м’якої групи після голосного та апострофа: page81 воле, земле, Катре, робітнице; душе, круче; Маріє, мріє, сім’є, Соломіє, а також Ілле. в) Ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабусю, Галю, доню, матусю, тітусю. Примітка. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно. \ Б. Множина \ Називний відмінок \ 1. У називному відмінку множини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -и, м’якої та мішаної груп — -і, після голосного та апострофа — -ї: книжки, машини, перемоги, фабрики; бурі, надії, робітниці, статті, сім’ї; кручі, межі, миші, площі; також іменники чол. і спільного роду: старости (і з іншим значенням старости), судді, сироти. \ Родовий відмінок \ 2. У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів. а) Нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: баб (і бабів), верст (від верста — давня міра відстані), верств (від верства — шар) і верстов (від верства — давня міра відстані), вигід (від вигода) і вигод (від вигода), губ (і губів), доріг, машин, назв, свобод, фабрик, шкіл; бур, долонь, легень (і легенів), надій, робітниць; круч, меж, площ. б) Кілька іменників жін. роду закінчуються на -ей: мишей, свиней, сімей, статей (від стаття) та ін. в) Закінчення -ів мають деякі іменники чол. роду: суддів, старостів, окремі іменники жін. роду (див. вище п. а), а також прізвища: Журбів, Чупринків і т. ін. Примітка 1. В іменниках, які мають у називному відмінку однини перед закінченням сполучення двох приголосних, у родовому відмінку множини між ними з’являється о або е. О з’являється в тих іменниках, які мають після приголосного основи суфікс -к: дочок, книжок, кульок, мисок і т. ін., а також в іменниках гра (мн. ігри), кухня, поверхня, сосна, сукня: ігор, кухонь, поверхонь, сосон (і сосен), суконь. В інших іменниках з’являється е (є): боєнь, воєн (і війн), домен, копалень, лазень, мітел, шабель. page82 Вставних звуків, як правило, не буває в іменниках іншомовного походження: арф, догм, пальм, шайб; тільки в іменниках на -к(а) за аналогією до відповідних українських з’являється о: арка — арок, марка — марок. Примітка 2. В іменниках іншомовного походження з подвоєними приголосними в родовому відмінку множини це подвоєння зберігається: бонн (від бонна), булл (від булла), ванн (від ванна), вілл (від вілла), панн (від панна). \ Давальний відмінок \ 3. У давальному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ам, -ям. а) Закінчення -ам мають іменники твердої та мішаної груп: книжкам, машинам, фабрикам; кручам, межам, площам. б) Закінчення -ям мають іменники м’якої групи: бурям, надіям, робітницям, сім’ям, статтям. \ Знахідний відмінок \ 4. У знахідному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з формою називного або родового відмінка множини, причому: а) іменники — назви осіб та істот мають форму, однакову з формою родового відмінка множини: ведмедиць, вовчиць, листонош, молодиць, робітниць, українок. Примітка. Іменники — назви деяких свійських тварин уживаються також у формі, однаковій із формою називного відмінка: гнати овець (і вівці), пасти корів (і корови), годувати свиней (і свині); б) іменники, що не означають істот, уживаються у формі, однаковій із формою називного відмінка множини: книжки, машини, фабрики; вулиці, друкарні, мрії, сім’ї; кручі, межі, площі. \ Орудний відмінок \ 5. В орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ами, -ями, -ми. а) Закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп: книжками, машинами, фабриками; кручами, межами, площами. б) Закінчення -ями мають іменники м’якої групи: вулицями, друкарнями, мріями, робітницями, сім’ями, статтями. в) Закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають лише поодинокі іменники: ворітьми (і воротами), курми, слізьми (і сльозами), свиньми (і свинями). page83 \ Місцевий відмінок \ 6. У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ах для твердої та мішаної груп і -ях — для м’якої групи: у книжках, на машинах; на кручах, на межах; у статтях, у сім’ях. \ Кличний відмінок \ 7. У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з називним: баби, дочки, жінки, робітниці. \... смотреть
покірний
правильніше: і все-таки, а втім
гірший
не реагувати
недоречно
кінець
(переважно вживається у довідках про правовий титул) et uxor лат.
не реагувати
ничего не делает, бездельничает
и следа нет [не осталось]
кінець
кінець
не думати